18 травня 1944 року на підставі рішень Державного комітету оборони СРСР кримськотатарський народ був підданий тотальній депортації зі своєї історичної батьківщини — Криму.

Виселення проводилося військами НКВС СРСР у формі спеціальної каральної операції, з озброєним оточенням населених пунктів, насильницьким вигнанням родин кримських татар із будинків, тривалим утриманням людей на площах населених пунктів або територіях кладовищ, завантаженням людей в переповнені вагони для перевезення худоби, конфіскацією всього рухомого і нерухомого майна.

В ході чекістської операції у віддалені райони Узбекистану, Казахстану та Російської Федерації було депортовано близько 200 000 кримських татар, більшість з яких становили жінки, діти і люди похилого віку.

У місцях спеціальних поселень кримських татар використовували на важких виснажливих роботах, включаючи шахти, лісоповали, будівництво іригаційних каналів.

За різними оцінками лише у перші роки вигнання внаслідок голоду, масових захворювань, знущань і каторжних робіт в місцях спеціальних поселень померло більше 46% кримських татар.

Період насильницького утримання кримських татар в місцях вигнання і заборони їм повертатися та проживати на своїй Батьківщині, в Криму, тривав до листопада 1989 року.

Відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочинів геноциду і покарання за нього, під геноцидом розуміють дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, зокрема: а) вбивство членів такої групи; b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; с) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її; d) заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи; е) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

Таким чином, насильницьке виселення кримськотатарського народу з території його історичного проживання, навмисне створення у місцях спеціальних поселень життєвих умов, що призвели до масових смертей кримських татар, особливо дітей і жінок, обмеження елементарних засобів для існування, заборона протягом десятиліть повертатися і оселятися в Криму - на історичній території формування кримськотатарського народу, цілеспрямована мовна та культурна асиміляції, за міжнародним правом мають ознаки геноциду.

4-та сесія четвертого Курултаю кримськотатарського народу (9-11 грудня 2005 року) визнала депортацію 18 травня 1944 року й наступні десятиріччя насильницького утримання кримських татар у місцях вигнання актом геноциду кримськотатарського народу - корінного народу Криму.

Постановою від 20.03.2014 року №1140-УП «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави» Верховна Рада України визнала кримськотатарський народ як корінний народ України та гарантувала захист та реалізацію невід’ємного права кримськотатарського народу на самовизначення у складі суверенної і незалежної Української Держави.

Постановою Верховної Ради України від 14.05.2015 № 412-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, світових лідерів та всіх членів міжнародного співтовариства щодо засудження порушень прав і свобод кримськотатарського народу» Верховна Рада України звернулась до міжнародного співтовариства засудити і насильницьку депортацію кримських татар, здійснену комуністичним режимом СРСР 18 травня 1944 року.

Постановою Верховної Ради України від 12. 11. 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар з Криму у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.

Одночасно, Верховна Рада України заявила, що системний тиск на кримськотатарський народ, репресії громадян України за національною ознакою, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх органів, таких як Меджліс кримськотатарського народу та Курултай кримськотатарського народу, на тимчасово окупованій території України з боку державних органів Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації, є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу.

Річниці депортації кримськотатарського народу в Україні щорічно вшановуються на державному рівні.

Визнання світовою спільнотою факту геноциду кримськотатарського народу відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, свідчитиме не тільки про відновлення історичної справедливості, але і слугуватиме недопущенню у майбутньому вчинення подібних дій щодо кримськотатарського та/або будь-якого іншого народу.