Інтерв’ю міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби інформаційному агентству EFE (Іспанія)

— Враховуючи напруженість та мобілізацію військ Росії на кордоні з Україною, якою, на Вашу думку, нині є мета Росії? 

Ми ніколи не можемо передбачити, що Росія має на думці. Це урок, який ми засвоїли у 2014 році, коли було абсолютно немислимо, щоб Росія вторглась в Україну, взяла під свій контроль Крим та незаконно його окупувала, а також вторглася на схід України.

Ніхто не міг такого уявити. І з того часу я вважаю, що ніхто не може виключити жодного варіанту розвитку подій. Те, що ми зараз спостерігаємо, є найбільшою  з 2014-2015 років військово-пропагандистською мобілізацією Росії вздовж українського кордону.

Це викликає у нас тривогу і, судячи з реакції наших партнерів, вони теж розуміють рівень загрози.

— Як реагує Україна на погіршення безпекової ситуації? Росія звинувачує Україну в ескалації. 

У нас було багато контактів з німецькою та французькою дипломатією за попередні дні, і немає жодних ознак, що їх турбує якась нібито ескалація з боку України.

Насправді я хотів би чітко заявити, що Україна не хоче війни. Ми не готуємо жодної ескалації, наступу чи обмежених військових операцій на місці. Ми розраховуємо на вирішення конфлікту політико-дипломатичним шляхом.

У тому, що відбувається зараз, є абсолютно новий елемент, якого не було навіть у 2014 році — у заявах російських чиновників почали лунати безпосередні погрози знищити Українську державу як таку.

Пан (Дмитро) Козак, який представляє Росію в Нормандському форматі на рівні радників лідерів, сказав, що початок війни на Донбасі буде початком кінця України.

МЗС Росії каже, що вступ України до НАТО матиме руйнівні наслідки для Української держави. На мій жаль, міністр закордонних справ Росії (Сергій) Лавров висловлюється в подібному ключі.

Коли ми читаємо всі ці повідомлення, ми розуміємо, що російська стратегія може бути далекосяжною, і ми маємо підготуватися до повної оборони нашої країни в умовах підвищення Росією ставок. Ми сподіваємось, що за таких обставин наші друзі та партнери будуть солідарні з Україною та допоможуть нам захистити нашу країну.

Які докази має Україна щодо поточної військової мобілізації Росії? 

Ми маємо конкретні цифри збільшення чисельності військових, постачання нової військової техніки, танків, артилерії. Але є цифра, яка видається мені особливо важливою і яка демонструє підвищення ставок Росією ефективніше, ніж будь-які інші. Це кількість загиблих у бою українських військових.

З часу запровадження режиму припинення вогню в липні 2020 року і до грудня 2020 року Україна втратила вбитими у бою п’ятьох військових. З січня по теперішній час (інтерв’ю записувалося 9 квітня) загинуло 25 солдатів. 25 порівняно з 5 є чітким свідченням ескалації.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що єдиний спосіб вирішити конфлікт на Донбасі - це приєднання України до НАТО. Що б ви сказали тим, хто каже, що цим ви можете ще більше спровокувати Росію?

Вважати, що проблема полягає нібито в тому, що хтось провокує Росію, можуть або недалекоглядні люди, або агенти російського впливу. Ми нічим не провокували Росію в 2014 році. Водночас, Росія незаконно окупувала Крим та Донбас.

Іспанія нічим не провокувала Росію, і все ж Росія втрутилися із пропагандою та дезінформацією в ситуацію довкола Каталонії. Багато інших країн також не провокували Росію, і все ж Москва втручалася в їхні справи.

Якби Україна була членом НАТО до 2014 року, Росія не наважилася би напасти.

— Отже, НАТО — єдине рішення? 

Зі стратегічної точки зору, єдиною надійною гарантією безпеки в Європі та на ширшому євроатлантичному просторі є вступ усіх демократій регіону до альянсу НАТО. Україна і є такою демократією у своєму регіоні, яка, на жаль, межує на північному сході з країнами, які є глибоко недемократичними. Тут я змушений згадати і Росію і, на жаль, також Білорусь.

Чи задоволені Ви реакцією Ваших західних партнерів на ескалацію з боку Росії? Чого ви від них чекаєте? 

Я бачу чітку різницю між 2014 роком та нинішньою ескалацією. Тоді партнери просили нас почекати, аби вони могли зрозуміти ситуацію і т.ін. Сьогодні всі наші партнери чітко говорять: "Ми бачимо, що відбувається, бачимо, що Росія піднімає ставки, ви можете розраховувати на нашу підтримку".

Наступне питання — це, звісно, що буде далі. Ми говоримо нашим партнерам, що цінуємо політичну підтримку, яку вони нам надають, але ми також просимо їх належним чином оцінити, якою може бути їхня практична допомога, якщо Росія обере шлях ескалації.

Є багато варіантів. Деякі можуть ввести санкції, інші можуть надати нам військову допомогу, треті можуть поділитися розвідувальними даними тощо.

19 квітня ви збираєтеся взяти участь у Раді ЄС із закордонних справ, то з яким проханням Ви звернетеся до своїх європейських колег? Чи достатньою є підтримка з боку ЄС?

Україна та ЄС мають дуже міцні зв'язки. Ми цінуємо все, що було зроблено для підтримки України з 2014 року. Можна було б зробити більше, але ми розуміємо, що коли рішення ухвалюються консенсусом, необхідно зважувати свої очікування.

Чи бачите ви якісь розбіжності між підтримкою України з боку США за нової Адміністрації Президента Джо Байдена та з боку ЄС? 

Не буде великою новиною сказати, що США є партнером України номер один у сфері безпеки, тоді як ЄС є партнером України номер один, коли йдеться про економічну співпрацю та економічну міцність України.

А як щодо мінських переговорів, Нормандського формату, який не збирався на найвищому рівні з 2019 року? 

Я хотів би, щоб процес дипломатичного врегулювання був більш успішним. На жаль, те, що ми спостерігали в останні місяці — це явне небажання Росії працювати на конструктивний результат.

Відверто кажучи, мені процес консультацій ТКГ у Мінську здається театром абсурду, де всі знають, що відбувається, майже всі рішення добре підготовлені і лежать на столі. Але оскільки російській стороні критично не вистачає політичної волі для досягнення мирної угоди, всі ходять колами.

У відсутності результатів не можна звинувачувати Нормандський формат і процес консультацій у Мінську, вони досягли певних результатів. Водночас, як я вже сказав, Росія завела Мінський процес у болото. Україна та ОБСЄ, натомість, завжди прагнули бути конструктивними та знайти вихід із глухого кута.