28 червня 2026 року Україна відзначає 30-ту річницю ухвалення Конституції України - Основного Закону держави, який закріпив фундаментальні засади її суспільного й державного устрою, гарантії прав і свобод людини та громадянина, а також визначив стратегічні орієнтири розвитку незалежної України.

Прийняття Конституції 28 червня 1996 року стало одним із ключових етапів українського державотворення та важливою віхою в утвердженні суверенітету, демократії та верховенства права.

Ухваленню Конституції передував тривалий і складний конституційний процес, що супроводжував становлення незалежної української держави. Його початком стало прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, а проголошення Акта незалежності України 24 серпня 1991 року створило політичні передумови для розроблення нового Основного Закону.

Перший склад Конституційної комісії було затверджено в жовтні 1992 року, однак через політичні суперечності робота над проєктом Конституції тривала кілька років. У червні 1996 року процес підготовки Основного Закону наблизився до завершення. 5 травня 1996 року постановою Верховної Ради України було створено Тимчасову спеціальну комісію з опрацювання проєкту Конституції України на чолі з народним депутатом України Михайлом Сиротою.

Із 28 травня до 4 червня 1996 року Верховна Рада України розглядала проєкт Конституції, ухваливши його в першому читанні. Після подальших політичних дискусій Президент України Леонід Кучма 26 червня 1996 року видав указ про проведення всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України. За цих обставин Верховна Рада України ухвалила рішення працювати в режимі безперервного пленарного засідання до остаточного розгляду проєкту Основного Закону.

Пленарне засідання розпочалося 27 червня 1996 року о 18:30 та тривало всю ніч. Народні депутати розглядали й голосували за статті проєкту Конституції України та запропоновані до них поправки. Вранці 28 червня 1996 року Верховна Рада України 315 голосами народних депутатів ухвалила Конституцію України.

У колекції Національного музею історії України зберігаються автоматична ручка та чорнильниця, якими Голова Верховної Ради України Олександр Мороз 28 червня 1996 року підписав Закон України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію», а також проєкт Конституції України в редакції від 26 жовтня 1993 року з рукописними правками одного зі співавторів Основного Закону України — професора Леоніда Юзькова.

Ці музейні пам’ятки є важливими свідченнями процесу становлення сучасної української державності. Вони не лише документують історію підготовки та ухвалення Конституції України, а й сприяють збереженню історичної пам’яті про події, що визначили розвиток незалежної України.

Протягом трьох десятиліть Конституція України залишається правовою основою функціонування демократичної держави, утвердження принципів верховенства права, поділу влади та гарантування прав і свобод людини. В умовах повномасштабної російської агресії Конституція продовжує відігравати визначальну роль у забезпеченні стійкості державних інституцій та захисті демократичного вибору українського народу.

Конституція Пилипа Орлика та Конституція України: зв'язок поколінь

Історичне закладення фундаменту українського конституціоналізму сягає початку XVIII ст. і це Конституція Пилипа Орлика 1710 р. «Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Це перший писаний державотворчий документ, який через призму трьох століть засвідчує потребу повного відокремлення України від московитів і підкреслює важливість боротьби українського народу за власну волю.

Символічно, що ідея першого державотворчого документу зароджувалась у гетьманській столиці Батурині. У роки гетьманування Івана Мазепи козацька старшина, довірені особи гетьмана, його близьке оточення поступово генерували ідеї самостійної держави. Серед них був і Пилип Орлик, який майже 10 років (з 1699 по 1708 рр.) жив і працював у Батурині.

Виключно завдяки своїм інтелектуальним здібностям він швидко піднімався по кар’єрним сходинам та формувався як політик, дипломат і став визначним державним діячем. Пилип Орлик в уряді гетьмана Івана Мазепи з 1707 р. обіймав посаду Генерального писаря, сучасною мовою він був керівником уряду з обов’язками міністра закордонних справ України. Іван Мазепа довіряв найпотаємніші справи державної ваги молодому, добре освіченому і надійному Пилипу Орлику. І не помилився, саме він втілив у життя ідею українського державотворення у документі «Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Пройшовши неймовірно важкі випробування, конституційний документ був схвалений незрадливими мазепинцями на козацькій раді 5 квітня 1710 р. у Бендерах (Молдова). Структурно вона складається із вступу і 16 розділів. 

Конституція Пилипа Орлика – перша європейська Конституція, що встановлювала основи державного устрою, кордону, форми правління, зокрема розподіл влади на три гілки: законодавча, виконавча і судова. Такий чіткий поділ запобігав узурпації влади і, пройшовши шлях вдосконалення, використовується й нині. Конституція проголошувала станову республіку на чолі з Гетьманом, під протекторатом шведського короля. Визначала головною православну віру Константинопольського патріархату та рішуче відкидала підпорядкування московському.

Текст Конституції Пилипа Орлика дійшов до нашого часу в латинській та староукраїнській редакціях. Рукописи староукраїнською зберігаються у російському державному архіві давніх актів (м. москва), а рукописи латинською мовою зберігаються у Державному архіві Швеції (м. Стокгольм), у відділі дипломатичних документів «Diplomatica Cosacica». 

Державний архів Швеції – скарбниця надзвичайно цінних оригінальних документів з історії України, насамперед – першої української Конституції Пилипа Орлика (1710 р.). Вперше Конституцію Пилипа Орлика представляли в Україні до 30-річчя Незалежності у Національному заповіднику «Софія Київська».

У 2008 р. Конституцію Пилипа Орлика виявили співробітники Центрального державного історичного архіву України м. Києва, Ольга Вовк та Ганна Путова, у російському державному архіві давніх актів, у 124 фонді «Малоросийские дела». Автентичність документа підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького. У цьому ж році, у цьому ж архіві, український історик Олександр Алфьоров виявив копію Конституції Пилипа Орлика ІІ половини XVIІІ ст., отримав відповідні дозволи на копіювання вперше привіз в Україну копію Конституції 1710 р.

Для сучасних українців Конституція Пилипа Орлика є важливим документом, адже в ній закладені питання, які є аналогічними для сьогодення. Текст Конституції Пилип Орлик формував під час Великої Північної війни (1700-1721 рр.), тому деякі статті актуальні нині, бо як і 300 років тому вороги українського народу – московити зазіхають на українську державність.

Діяльність гетьмана в екзилі засвідчувала моральну й духовну потугу українського народу до свободи і незалежності. Він доклав безліч зусиль задля створення сильної європейської коаліції, без якої неможлива українська незалежність. Пилип Орлик ніколи не припиняв пошуки підтримки у європейських державах, неодноразово порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності у французьких, польських, шведських і османських політичних діячів. Він вважав, що боротьба українського народу за своє визволення є важливою для всієї Європи, про що й зазначав у листі до Станіслава Лещинського у 1726 р.: «Встановлення миру в Європі… Без спокою в Україні жодного миру не буде».

Послідовниками Пилипа Орлика стала плеяда відважних українців, які в різні періоди часу хотіли відділитися від російської імперії об’єднуючись у політичні організації для визволення та розбудови незалежної держави.

Розроблення української Конституції пройшло складний шлях від проєктів початку ХХ ст. до Незалежності України. Конституція Пилипа Орлика віднайшла відгомін в Основному Законі України, що викликає гордість за країну та за незламний український народ.